Великодні традиції у Польщі

З, Стенчинський, «Тайна вечеря» (Polona/Полона) У Велику (Страсну) п’ятницю слід дотримуватися суворого посту, У костелах виносяться Гроби Господні, які відвідують вірні. Звичай освячувати їжу в костелах у Велику суботу має багатовікову традицію, Це пов’язано з агапе, спільним сніданком, який їли на завершення посту в день Воскресіння, Це також пов’язано з особливим культом поїдання їжі після тривалого посту. 3, Освячене (Polona/Полона) Серед освяченої їжі обов’язково мали бути яйця, якими ділилися й урочисто їли під час Великоднього сніданку, щоб забезпечити здоров’я, достаток і родючість, Раніше святкова меса з урочистою процесією відправляли опівночі у Велику (Страсну) суботу, Хресна хода зазвичай супроводжувалася гамірними звуками феєрверків і петард, що мало символізувати шум відсування каменя, який закривав вхід до гробу Христа, Зараз святкова літургія відправляється рано вранці, Великдень у Польщі завжди був сімейним святом, а найбільшою його принадою була їжа. 4, Святкова великодня процесія (Polona/Полона) У Великодню неділю всі збираються за великоднім сніданком, на якому не може забракнути яєць, копченого м’яса, журека, паски та мазурка. 5, Великодній стіл (Polona/Полона) Другий день Великодніх свят, коли хлопці обливали молодих дівчат водою, до наших днів називається Поливаний понеділок або «Шмігус-Дингус» (пол, Śmigus-Dyngus). 6, Поливаний понеділок (Polona/Полона) Великдень має свої символи, Яйце – це символ надії та джерело нового життя, Витоки традиції фарбування яєць не є до кінця знані, Одна з легенд свідчить, що Марія, мати Ісуса, подарувала яйця римським солдатам, щоб ті не були такі жорстокі до її сина, Власне її сльози, що впали на шкаралупу, пофарбували яйця різноманітними кольорами. 7, Писанки (Polona/Полона) Пасхальний баранчик (pol, baranek) є символом лагідності, простоти й терпіння, Для християн він став знаком Христових страждань, смерті та воскресіння. 8, Пасхальний баранчик (Polona/Полона) Залежно від регіону Польщі святкування Великого (Страсного) тижня та Великодніх свят набувають різних форм та вигляду, Крім загальновідомих звичаїв, існують й такі, що культивуються лише в окремих місцевостях чи регіонах. Малопольські «пухероки» У Пальмову (Вербну) неділю в деяких малопольських селах, можна побачити хлопців з пофарбованими в чорний колір обличчями, вдягнутих в кожухи та високі конічні, прикрашені стрічками, паперові капелюхи, Хлопці розповідають веселі вірші та співають пісень, за що отримують маленькі подарунки, Цей звичай, який називають «пухероки» (пол, pucheroki), походить від латинського слова «puer», що означає «хлопчик», і належить до традиції збору пожертвувань краківськими студентами, які виголошували у храмах жартівливі промови, З часом, коли хлопцям заборонили виступати в церквах, вони перейшли в села поблизу Кракова. Сіуда Баба Також в Малопольщі можна зустріти чорну закопчену фігуру, яку називають Сіуда Баба (пол, Siuda Baba), Цей народний звичай пов’язаний зі слов’янськими обрядами вигнання зими, За легендою, у храмі біля Копкової Ґури жриця мала охороняти вогонь, Їй дозволялося лише раз на рік, навесні, залишала його, щоб відшукати своєї наступниці, Раніше молоді дівчата втікали від Сіуда Баби, а тепер вважається, що чорна фарба на обличчі – це добра прикмета, що передвіщає щасливий рік, а для дівчат – швидке заміжжя. 9, Малопольскі Сіуда Баби (NAC/ДЦА) Емаус У самому Кракові у Великодній понеділок можна піти на Храм (Престольне свято) і, пов’язаний з ним, святковий ярмарок «Емаус» (пол, Emaus), Цей звичай пов’язаний з давньою і доволі популярною в Європі традицією на другий день Великодніх свят відвідувати заміську церкву, Це мало символізувати зустріч воскреслого Ісуса зі своїми учнями на шляху до біблійного села Емаус, Спочатку краківський «Емаус» була лише урочистою ходою городян, що відвідували монастир черниць норбертанок, який знаходився на відстані близько півтора кілометра від воріт середньовічного Кракова, З часом краківський «Емаус» перетворився на народні гуляння, своєрідне Престольне свято, Від ХІХ століття щороку в ньому бере участь значна частина жителів Кракова. Страсті Христові нерозривно пов’язані з Великою (Страсною) п’ятницею, Найвідоміша Хресна дорога проходить у Кальварії Зебжидовській, Їх організовують ченці бернардинці, а окремих євангельських персонажів грають жителі довколишніх сіл. 10, Краківський Емаус (NAC/ДЦА) Підкарпатські «турки» З XVI століття відомим є звичай в костелах при Гробі Господньому виставляти варту, У менших містах вартовими були солдати або перевдягнені жителі, У деяких регіонах країни, наприклад на Ряшівщині, вартові носили екзотичні тюрбани або мали турецькі вигнуті шаблі, Таких охоронців називали «турками», Скоріше за все, цей звичай сягає часів Віденської відсічі, За переказами, після битви під Віднем польські солдати, одягнені в пишні турецькі шати, повернулися додому лише на Великдень у 1684 році, Вони одразу пішли до костелу, бажаючи подякувати Богові за щасливе повернення до рідних міст, і вишикувалися у варту біля Гробу Господнього. Нині «турки» й надалі вартують при Гробі, зокрема у Радомишлі на р, Сан, У неділю після Воскресної служби селом проходить військовий парад барвисто одягнених «турків», під час якого вони обходять домівки та вітають зі святом їх мешканців. 11, Турки – вартові при Гробі (Wikipedia) Сілезький «шмєргуст» Колись давно в Сілезії для захисту від повеней та інших стихійних лих з освячених пальм (різок) робили хрести, які у Великий четвер виносили на поля, щоб захистити посіви від граду та шкідників, Під час цього обряду необхідно було зберігати мовчання, бо інакше це могло зашкодити жнивам, «Шмєргуст» (пол, śmiergust) – це давній великодній звичай, який культивується донині у містечку Вілямовиці, Він пригадує традицію обливання дівчат у Великодній понеділок, яка зустрічається в інших регіонах Польщі, але має свою передісторію, До наших днів у Поливаний понеділок або напередодні цього дня переодягнені люди обливають водою молодих дівчат на ринковій площі у Вілямовицях. «Шмєргушники» (пол, śmierguśnicy) – це переважно молоді хлопці, одягнені в костюми, зроблені із клаптів різнокольорового жіночого одягу, На обличчях вони носять маски, а на голові — капелюхи з квітами з паперу, що має символізувати наближення весни. Цікаво, що в іншому регіоні Польщі, у с, Добра біля Ліманової, можна зустріти традицію, яка називається «предків шмігустних» (пол, dziady śmigustne), або маскаронів в шкіряних масках, які ходять по хатах, шукаючи панянок, щоб їх викрасти та.., кинути в річку. 12, «Шмєргушники» з Вілямовиць (Wikipedia) «Дингусовий півень» на Мазовії Особливо багатими були великодні традиції на Ловицькій землі, деякі з них культивуються й донині, особливо серед людей похилого віку, Освятивши пальму і принісши її додому, необхідно було з’їсти один вербовий «котик» (бруньку), Вважалося, що вони захищають від болю в горлі, голові та животі, У Ловичі та його околицях у кошик ставили страви, яких не має в інших регіонах, наприклад, холодець (пол, trzęsionka), тобто холодне желе зі свинячих гомілок, прямокутне дріжджове тісто або масло. Писанки прикрашали спеціально підготовленими барвистими паперовими ловицькими аплікаціями, На Мазовії були також популярні видуванки, вкриті серцевиною комишів та різнокольоровою пряжею, що створювало гарні орнаменти. Ще один звичай, що зберігся до наших часів, – це чоловіча традиція обходити поля, навколо села, Хресна хода відбувається в ніч з неділі на Великодній понеділок – чоловіки несуть хоругву і встромляють пасхальні пальмові гілочки в придорожні кущі, що має принести хороший урожай. У Великодній понеділок на Мазовії ходять з «дингусовим півнем», Спочатку це був живий півень, який символізував силу відродження природи, Пізніше його замінили на дерев’яного, глиняного або спеченого з тіста, Хлопці, об’їжджаючи усе село, возили півня у прикрашеному двоколісному візку, Вони разом з півнем відвідали кожного господаря і збирали «дингус» – освячені страви та писанки. 13, «Дингусовий півень» на Мазовії (Wikipedia) Похорон журека на Куявах У минулому дуже суворо дотримувалися сорокаденного посту, під час якого люди відмовлялися від вживання не тільки м’яса, але й молочних продуктів, цукру, На Куявах разом із завершенням посту прощалися з деякими стравами, У Велику (Страсну) п’ятницю, співаючи, з хати виносили та вішали на вербі вирізану з дерева або картону форму оселедця, або ж закопували в землі чи виливали наповнений журом горщик, Після такого символічного похорону жура та страти оселедця починали готувати святкові страви. «Пшиволувки» (пол, przywołówki) — куявський Великодній звичай, коріння якого сягає початку XIX століття, Він полягає на тому, що хлопці розповідають про молодих дівчат, Так, на центральну площу Шимборжа (нині район Іновроцлава) виходили його жителі, Хлопці вилазили на якісь підвищення і декламували вірші про місцевих дівчат. Куяви також відомі своїми крашанками (галунками), тобто писанками однорідного кольору, які оздоблені за допомогою писачка (тонкого зубила) унікальними візерунками, Назва походить від слова «красити», що означає фарбувати, тому що крашанки — це яйця, зварені в кольоровому окропі, який колись отримували виварюючи шкаралупу цибулі, кори дуба, соку буряка або молодих пагонів жита. Ялівець на Кашубах На Кашубах під час Шмігуса-Дингуса (пол, Śmigusa-Dyngusa) не обливаються водою, а б’ють ялівцевими або березовими гілочками по ногах і литках, Цікаво, що слово «шмігус» спочатку означало удар гілочкою, Також в кашубських великодніх традиціях фігурує вода, Вважалося, що купання в річці чи озері в один зі святкових днів убереже від хвороб протягом року, Але щоб так було, заборонялося по дорозі додому озиратися позаду чи з ким-небудь розмовляти. 14, Кашубські діти з вербовими гілочками (NAC/ДЦА) Підляські навбитки На Підляшші свято освячення Великодніх пальм називали Вербницею (пол, Wierbnica), За звичаєм, повертаючись із церкви, домочадців били вербовими гілочками, вимовляючи слова: «Не я б’ю, верба б’є», що мало надати їм здоров’я, Також існувало повір’я, якщо зберегти вдома освячені вербові гілочки, то це принесе хороший урожай. Також у цьому регіоні все ще користується популярністю гра з яйцями – навбитки (пол, bitki-wybitki), Її суть полягає в тому, що двоє людей вдаряються вареними яйцями, Перемагає той, хто першим розіб’є яйце суперника, Переможець отримує обидва яйця і перевіряє свої сили в протистоянні з наступним суперником. Sebastian Jackowski.