Українські великодні традиції

Попри різні дати святкування, Великдень для кожного християнина – це про диво Воскресіння Ісуса Христа, усі святкують те саме. Гуцильські писанки (Polona) Традиції, звичаї, обряди Сьогодні Свято Великодня символізує також відродження та оновлення світу, перемогу життя над смертю, Воно поєднує в собі як церковне свято, так і давні традиції святкування весни й пробудження природи, Саме з цим пов’язано багато звичаїв, обрядів і традицій, деякі з яких походять ще з дохристиянських часів, але давно вже міцно пов’язані з Великоднем, Загалом же великодні традиції й обряди в Україні часто підтримують навіть люди іншої віри чи люди, які не сповідують жодної віри, – бо це красиві й світлі моменти, які об’єднують українців і дають змогу провести ці дні в радості. Страсний тиждень, Тиждень перед Великоднем – надзвичайно важливий для віруючих українців, В Україні його називають Страсним, Це час, коли згадують останні події з життя Ісуса перед його розп’яттям – «страсті Христові», Слово «страсті» зі старослов’янської мови перекладаються, як «страждання», «муки», Тому весь тиждень перед Великоднем люди утримуються від веселощів: танців, співів, гучного сміху, А ще намагаються не сваритися і не шуміти, Дорослі дотримуються строгого посту, тобто не їдять їжу тваринного походження, У ці дні українці прибирають оселю та викидають мотлох, випікають паски та фарбують крашанки, а ще – наводять лад у думках: щоб вони були світлими й радісними, а не похмурими й важкими. Ще одне важливе правило Страсного тижня (а насправді на щодень) – все, що ми робимо, ми робимо з любов’ю, Тоді приготування страв, прибирання оселі, фарбування крашанок дають особливу радість, легкість і натхнення. Неділю, що передує Великодню, в народі називають «Вербною неділею», У цей день українці йдуть до церкви, де освячують вербове гілля, Раніше молодь після церкви ходила вулицями й жартома постукувала одне одного освяченими вербовими гілочками, промовлячи: «Не я б’ю – верба б’є, за тиждень Великдень, недалечко – червоне яєчко», Ця традиція зберіглася й досі, але переважно обмежується колом родини та друзів, Чому саме вербові гілочки? Бо в Україні не ростуть пальми й немає де взяти пальмове листя, А саме його, за біблійними переказами, люди стелили перед Ісусом, коли він в’їжджав на віслючку до Єрусалима, Так у нас пальму замінила верба. У вівторок за традицією українці починали готувати святковий одяг: діставали його зі скринь, провітрювали, розгладжували, приміряли тощо, Дівчата до свята золотили вінки, Заможніші купували листкове золото, схоже на фольгу, яке легко переносилося на речі, Таке золото прикладали до листочків, квіточок, пір’їнок – і таким чином оздоблювали прикрасу. А ще – у цей день раніше відбувалися базари, де господині могли придбати всі необхідні продукти для великоднього столу, кошики та свічки, якщо ще не мали. Рушник вишитий хрестиком, с, Вівся, Тернопільська область (Wikimedia Commons) У Страсну середу починали генеральне прибирання, яке тривало два дні, До Великодня хата мала бути чиста, свіжа, оновлена, Зайвий мотлох – викидали, Стіни – білили, вікна – мили, прибирали також у стайнях та господарських спорудах, Так само й зараз велике прибирання перед Великоднем українці затівають у середу-четвер. Також у Чистий четвер було прийнято купалися ще до сходу сонця, до того, як «ворон дітей скупає», У цей день також прали речі, купали й стригли дітей, готували паски та крашанки (але також паски випікали у середу й суботу), Використану після купання воду наші предки виливали на перехресті, аби позбутися всіх хвороб. Страсна п’ятниця – це день суворого посту для дорослих, Багато християн взагалі відмовляються від їжі в п’ятницю і суботу, проводять ці дні у молитвах і тиші, Це день скорботи за Ісусом Христом. У суботу українці мають піднесений настрій, вони готують кошики, в яких понесуть у церкву паски та крашанки, Раніше у цей день кошики мили й сушили на подвір’ї, зараз їх просто прикрашають: хтось лише вишитим рушником, а хтось ще й квітами – живими чи штучними, У суботу ввечері починається всеношна служба, на яку й беруть кошики з продуктами, Наїдки у кошиках можуть різнитися, залежно від регіону, але основні продукти, які українці несуть на освячення, це: здобні й сирні паски, яйця, масло, сир, шинка, ковбаса, сіль. Після півночі церковний дзвін сповіщає про Воскресіння Христове і початок Великодньої служби, Вона – особливо урочиста й триває до ранку, Після служби люди виходять у двір церкви й стають в ряд, великодні кошики ставлять на землю, У деяких регіонах, наприклад на Львівщини, освячення кошиків з наїдками відбувається у суботу ввечері, в інших – раннім ранком неділі, Священник окроплює водою і кошик, і людину, яка його принесла, Частину освячених наїдків люди залишають у церкві для нужденних. Христос воскреc (Polona) Після церкви українці йдуть додому, Усі вітаються одне з одним вигуком «Христос Воскрес!» і відповідають на нього: «Воістину Воскрес!», Ця традиція називається «христосуванням», Прийшовши додому, родина сідає за стіл розговлятися – снідати освяченою їжею, Сніданок обов’язково розпочинають зі свяченого яйця або паски, Усі намагаються не лишати крихт від освяченої паски, пильнують, щоб вони не попадали долі. У деяких регіонах, наприклад, на Поліссі, є такий звичай: після розговіння у миску з водою кладуть дві крашанки й мідну монету й вимиваються цією водою, У деяких регіонах кладуть лише одну крашанку – червону, Вважається, що таке умивання сприятиме красі та здоров’ю та віщуватиме людині успішний рік. Велика неділя символізує очищення душі, тому зустрічати її потрібно з радістю й добрими думками, У цей день не можна сваритися, а всі образи варто пробачити й забути, Також у цей день не варто займатися домашніми справами, працювати в городі, шити тощо, Це день, який родини проводять разом, Як і на Різдво, на Великдень українці намагаються зібратися всією родиною за одним столом – їдуть з різних міст і навіть країн додому, щоб побути з рідним. Українськi писанки (The Library of Congress) Понеділок після Великодня називається «волочильним», адже люди ходять у гості одне до одного, У західних регіонах України зберігається традиція обливатися холодною водою у цей день, тут це називають «обливальним понеділком», Хлопці обливають дівчат водою, а ті у відповідь дарують їм писанки або якісь страви з великоднього столу, Раніше вважалося ганьбою, якщо якусь дівчину не облили водою, Це означало, що в селі її не шанують, Зараз же це просто весела розвага, Така традиція існує ще в Польщі та Словаччині. Третій день Великодня вважався днем проводів свята, Молодь збиралася на танці, ігри й розваги – від цього дня починалися вечорниці просто неба, які називалися «вулицею», Вони тривали до середини вересня, коли починався збір врожаю, Таким чином дівчата знайомилися з хлопцями й до осені могли утворитися пари. Україна – велика країна, тож окрім спільних для всіх традицій, обрядів та звичаїв, тут є чимало регіональних й дуже локальних традицій, Ось деякі з них. Співи під вікнами на Галичині У деяких регіонах Галичини, зокрема на Яворівщині, збереглася традиція співу особливих великодніх пісень – «риндзівок», Їх співають парубки під вікнами дівчатам і одруженим на початку року жінкам на другий і третій день Великодніх свят, Ходять з музикою від хати і до хати переважно пізно ввечері, коли стемніє, Жінки за традицією мають винести парубкам крашанки та дрібні монети. Також на Галичині є традиція запалювати біля церков вогнища та стежити, щоб вони не згасли, Наприклад, у селі Чортівець під церквою розкладали вогнище, в якому спалювали непотріб, Коли вогонь яскраво розгорявся, навколо нього ставали хлопці, Це символізувало біблійний епізод, коли апостоли грілися біля вогню, чекаючи на Ісуса. Великодній танок, село Чортовець (public domain) Баранчик з масла й обновки на Закарпатті У Великодню ніч, з суботи на неділю, закарпатці намагаються не спати, щоб не проспати своє щастя, Також тут досі зберіглася традиція, коли після служби у церкві люди намагаються якнайшвидше дістатися додому, дехто навіть біжить, попри кошики з наїдками у руках, Вірять: хто першим потрапить додому – у того протягом року буде багате господарство, Якщо у родині є молода дівчина чи хлопець, то вони, діставшись хати якнайшвидше, знайдуть собі цього ж року пару, А ще тут на Великдень прийнято обов’язково одягати якусь обновку. У деяких районах Закарпаття у кошик на освячення кладуть вареного або смаженого півня, Нібито саме півень першим сповістив світові, що Син Божий воскрес із мертвих, У деяких місцевостях тут також кладуть до кошика баранчика з тіста або вершкового масла, Вірять, що такий баранець оберігає від стихійних лих і робить природу прихильною до людини. Дерев’яні пташки на Полтавщині На Полтавщині була й подекуди зберігається традиція декорувати оселі до Великодня дерев’яними пташками, підвішеними до балок під стелею, Ця традиція пов’язана з віруванням, що навесні на землю повертаються з раю душі померлих родичів, І пташки символізують ці душі. Наїдки для русалок на Сіверщині У деяких регіонах християнські звичаї міцно сплітаються із язичницькими, Наприклад, на Сіверщині в неділю після Служби Божої і святкового сніданку прийнято збирати освячені рештки їжі і ще до полудня відносити їх до найближчої водойми, Щоб погодувати русалок. Перегони на возах і «волочебне» на Волині Однією з великодніх традицій у деяких селах на Волині було збирання зеленого барвінку, з якого плели віночок, Цим віночком прикрашали запечене порося – одну з головних великодніх страв на Волині минулого століття, У деяких селах тут і досі існує традиція прикрашати великодній кошик квітами барвінку. Після освячення кошиків з наїдками на Волині так само кожен намагався скоріше піти додому, За повір’ям, хто раніше повернеться додому після Великодня, той раніше за інших збере хороший врожай хліба, Етнографи описують, як жителі села Косареве у великодню ніч давали менше їсти коням, щоб вони швидше везли віз додому, якщо доводилося їхати до храму здалеку, Інколи навіть були великодні перегони на возах, такі запеклі, що дорогою з кошиків розсипалися освячені наїдки. У перший день Великодня на Волині обов’язково в гості до своїх хрещених батьків приходили похресники або ж навпаки – хрещені батьки ходили до своїх хрещеників і несли подарунки, які називалися «волочебне». «Сповідь діжки» і таємна вечеря на Поліссі На Поліссі хлібна діжка, в якій протягом року замішували тісто на хліб, перед Великоднем мала «сповідатися сонцю», Протягом року діжку не мили – на залишках тіста на її стінках та дні господиня потім заквашувала наступний хліб, Лише раз на рік, у Чистий четвер, вона ретельно мила цю діжку, накривала скатертиною й обв’язувала червоним поясом, зверху клала хлібину, сіль, а часом і кілька монет, Після чого виставляла на стовпі біля воріт – вважалося, що так діжка «Богу сповідається», І вже в оновленій і чистій діжі господиня замішувала тісто на паски. Також на Поліссі люди поважного віку, яким далеко чи важко ходити до церкви святити паску, виносять її на вулицю під час сходу сонця, аби воно благословило хліб, Часто паску ставлять на стовпчики, що тримають ворота, щоб паска була ближче до сонця. Ще донедавна на Поліссі побутував і звичай таємної вечері, коли у чистий четвер вся родина збиралася на вечерю, для якої готували особливі страви, Це така алюзія на таємну вечерю Ісуса Христа з учнями, Страви не прибирали зі столу, а залишали на всю ніч. Великодні вогні й традиція «гріти діда» на Гуцульщині У деяких місцевостях на Гуцульщині була поширена традиція «гріти діда» або «старого спалити», Виконувалося це дійство здебільшого у середу або четвер перед Великоднем, а місцями і у Великодню суботу, У ці дні діти ходили від хати до хати й під вікнами кликали: «Грійте діда! Грійте діда! Дайте хліба! Аби вам овечки, аби вам ягнички, аби вам телички», на що хтось із хати відповідав: «Гріємо, гріємо, даємо!», Дітям обов’язково давали «кукуци» — спеціально спечені для цього обряду малі пшеничні чи житні хлібці, Цей звичай був пов’язаний із поминанням предків, бо за народним віруванням, предки на час Великодня повертаються з потойбіччя і перебувають із живими, а хлібці були потрібне для зустрічі з ними. Колись «гріли діда» також ритуальною ватрою біля церкви у великодню ніч, Коло вогню сиділи і діти, і чоловіки старшого віку, кожен з яких приносив для ватри кілька дровець. Підготовкою великих багать на пагорбах або біля церкви у великодню ніч займалися парубки, У деяких гірських селах хлопці навіть змагалися між собою – хто розкладе вогнище найвище в горах. Великодні дари для Й, Пілсудського (Narodowe Archiwum Cyfrowe) Карпати: послання у потойбічний світ У Карпатах шкаралупу від освячених яєць пускали на воду в річці, Вірили, що вона за три з половиною тижні допливе до рахманів (за українським народним повір'ям, це мешканці міфічного краю, праведні християни, які живуть у потойбічному світі), І доки шкарлупа туди допливе, то знову стане яйцем. Таврія: пророслий овес на столі На півдні України існував такий обряд: для родичів, яких з різних причин не було за святковим столом, відрізали шматок великодньої паски, загортали його разом із трьома крашанками в рушник та поміщали все це на покуті, біля ікон, Якщо ця людина доходила чи доїжджала додому протягом 40 днів, до свята Христового Вознесіння, їй віддавали цю паску і крашанки, Якщо ж ні – то їх віддавали нужденним. Також у цьому регіоні існував цікавий звичай, описаний Олексою Воропаєм в етнографічному нарисі «Звичаї нашого народу», На великодній стіл поміж страв ставили тарілку, на якій горбочком була насипана земля із паростками вівса, Для цього за кілька тижнів до свята у цю землю сіяли овес, який встигав добре прорости, На цю тарілочку з землею клали стільки червоних крашанок, скільки в цьому домі померло людей, Паростки символізують воскресіння (перед тим, як прорости, зерно вмирає), а крашанки – наших предків, які відійшли у засвіти, Така тарілочка стоїть цілий тиждень – до понеділка, коли українці йдуть на цвинтар пом’янути рідних людей. Ігри та забави На Великдень в Україні здавна водили гаївки біля церкви, Це особливий жанр народної поезії, в якому поєднано елементи співу, танцю та театру, Ці хороводи мали різні назви: на Покутті казали «грати жучка» від назви однієї з гаївок, на Поділлі водили кривого танцю, а на середньому Подніпров’ї заплітали шума, Ця традиція добре збереглася на Західній Україні, Тут же на завершення розваг хлопці роблять «Вежу», або як її ще називають, «Дзвінницю», «Оборіг»: на плечі чотирьом парубкам стають троє, на плечі цим трьом – двоє, а вгорі цієї піраміди – ще один, Така «вежа» має обійти навкруги церкви, не розвалившись. Веснянки, Поштова марка України (public domain) У багатьох місцевостях по всій України парубки на Великдень будували велику гойдалку, Вони закопували в землю два стовпи, вгорі з’єднували їх перекладиною, чіпляли дві жердини з прикріпленою дошкою, Така гойдалка була центром розваг у селі, На гойдалці каталися всі – діти, молодь і люди старшого віку, У містах також ставили такі гойдалки. Українська традиція охоплює й безліч великодніх ігор, Так, у Центральній Україні, наприклад, грали в «котка»: з похилого місця учасники котять яйця одне за одним так, щоб попасти своєю крашанкою в крашанку іншого, Хто частіше попадає, той виграє, Ще одна гра – в «кидка»: один з учасників кладе дві крашанки на такій відстані одна від одної, щоб поміж ними не могло прокотитися яйце, Другий учасник стає на віддалі й кидає свою крашанку: якщо попадає одночасно в обидві – виграв, а якщо в одну або ж не попадає в жодну — програв, Ще одна досить популярна гра була такою: на землю кладуть кілька шапок, під одну з них — крашанку, хто відгадає, під котрою з шапок яйце, той виграв. Музей писанки в Коломиї (Wikimedia commons) Паски, крашанки, писанки Паски – це обрядовий здобний хліб, який є символом життя Христа серед людей, Вважається, що вони довго не черствіють, Наші предки не одразу їх їли, Коли починалися весняні роботи в полі, люди брали із собою верхівку паски і з’їдали її вже на полі, щоб рік був врожайним. Зазвичай випікають кілька пасок різних розмірів, часто кожен член родини мав свою, але обов’язково має бути одна велика для всіх, Раніше випікання пасок тривало добу й проходило у тиші й з молитвами, Випікали паски жінки, вони ж слідкували, щоб якомога менше людей підходили до печі та до місця, де тісто дозріває, щоб не гупали двері, не брязкав посуд, щоб ніхто голосно не розмовляв, Раніше паски робили без оздоби, потім почали прикрашати візерунками з тіста, Сучасні паски мають також білу поливу й часто посипані цукровою кольоровою присипкою, Дехто й досі випікає традиційні несолодкі паски, інші ж – навпаки додають до пасок родзинки, горішки й сухофрукти, вигадливо їх прикрашають, Хто як любить. Сирна ж паска повинна мати форму пірамідки, вона символізує гору Голгофу, на якій розіп’яли Христа. картка (public domain) Крашанки, Це пофарбовані в різні кольорі курячі яйця, За християнськими віруваннями, такий звичай походить від святої Марії Магдалини, яка повідомила римському імператору Тиберію про воскресіння Ісуса і дала йому в подарунок яйце, «Я повірю тобі, коли це яйце почервоніє», – сказав імператор, І тоді воно стало червоним, Червоний колір символізує кров Христа, яку він пролив. Фарбують відварені яйця у різні кольори, Колись, а дехто й досі це робить, для цього використовували натуральні барвники: лушпиння цибулі – для коричневого кольору, сік буряка – для червоного, молода кропива – для зеленого, куркума – для жовтого тощо, Сьогодні ж в магазині можна купити харчові барвники будь-яких кольорів та відтінків, Традиційно фарбували 13 яєць, які уособлювали 12 апостолів та Ісуса Христа, Найбільше робили червоних яєць, що символізують кров Спасителя. Саме з крашанками пов’язана традиційна великодня гра «навби́тки», під час якої гравці стукаються крашанками, Спочатку стукаються «носиками», потім – іншою стороною, Мета – розбити чуже, щоб не розбити при цьому своє, Той, чиє яйце залишилось цілим, забирає собі всі розбиті ним крашанки, Сьогодні в цю гру грають суто для розваги й не забирають розбиті крашанки супротивників. Гуцульський розпис писанок (Polona) Писанки, Писанки з’явилися раніше за крашанки, Їх не їдять – вони мають обрядовий характер, Яйце декорують традиційними символами, які пишуть за допомогою воску й барвників, Кожен символ, як і кожен колір, має своє значення, Серед них є символи, що позначають сонце, місяць, зірки, вогонь, воду, землю тощо, Писанки надзвичайно красиві й різняться кольорами й візерунками, залежно від регіону. Наші предки вважали, що писанки можуть допомогти при хворобах, сприяти добробуту тощо, Зараз писанки – це переважно декоративний виріб, тому перед початком роботи з яйця видувають весь вміст, щоб розписане яйце могло зберігатися роками й не псуватися. Марія Семенченко Sebastian Jackowski.