Ще не вмерла України і слава, і воля.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Це сучасний, офіційний текст національного гімну України. Погляньмо на його історію.
Вірш «Ще не вмерла Україна...» був написаний у 1862 році молодим українським поетом Павлом Чубинським. Оригінальний текст дещо відрізнявся від сучасної версії.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Це сучасний, офіційний текст національного гімну України. Погляньмо на його історію.
Вірш «Ще не вмерла Україна...» був написаний у 1862 році молодим українським поетом Павлом Чубинським. Оригінальний текст дещо відрізнявся від сучасної версії.
В оригінальному творі є згадки про минуле, спогади про козацьких отаманів та ватажків гайдамацького руху, Його авторство часто приписували Тарасу Шевченку, народному українському поету, що лише, зрештою, підвищувало популярність твору.
Ілюстрація 1: Павло Чубинський (1839-1884), (вікіпедія)
Павло Чубинський був шляхетського роду, він народився в Борисполі в центральній Україні, яка в XIX столітті належала до Російської імперії, Після закінчення середньої школи в Києві поступив на право до університету в Петербурзі, За участь у протесті проти кривавого придушення патріотичних виступів у Варшаві 1861 року був виключений з університету, Проте йому вдалося захистити свою наукову роботу, Повернувся в Україну, де зайнявся громадсько-політичною діяльністю, писав статті для місцевих газет, За «шкідливий вплив на розум простих людей» був засланий до Архангельської губернії, де проводив етнографічні та географічні дослідження, які продовжив й після повернення із заслання, У 1876 р, цар Олександр ІІ видав Емського указу, згідно з яким заборонялося використовувати назву «Україна», друкувати й привозити до Російської імперії будь-які видання українською мовою, а також викладати, Павло Чубинський вважався за одного з «небезпечних агітаторів», яким було заборонено перебувати в українських губерніях.
Ілюстрація 2: Михайло Вербицький (1815-1870), (вікіпедія)
Вірш Павла Чубинського був надрукований у львівському журналі в 1864 році, Його прочитав греко-католицький священник Михайло Вербицький і невдовзі написав музику на слова поета, Вербицький був сином пароха греко-католицької церкви в с, Явірник-Руський поблизу Перемишля в Галичині, що в XIX ст, була частиною Австро-Угорщини, Після смерті батька його виховував далекий родич, перемиський єпископ, який також був українським національним діячем, Помітивши музичний талант свого підопічного, він дав йому ґрунтовну музичну освіту, Михайло навчався у Львівській духовній семінарії, а після висвячення на священникa став парохом греко-католицької парафії в с, Млини біля Перемишля, Складав церковну та театральну музику, заснував український театральний гурток у Перемишлі.
Перше виконання пісні «Ще не вмерла Україна...» на музику Вербицького та слова Чубинського відбулося в березні 1865 року на церемонії, присвяченій Тарасу Шевченку, Пісня швидко набула популярності серед українців, які боролися за незалежну державу, У 1918 році він ненадовго став офіційним гімном Української Народної Республіки, У 1922–1991 роках, коли
Україна входила до складу СРСР, виконання державного гімну «Ще не вмерла Україна...» було суворо заборонено, за що карали позбавленням волі, Після відновлення незалежності не було сумнівів, яка пісня стане гімном України, Однак у 1992 році український парламент затвердив лише мелодію державного гімну, Текст викликав чимало дискусій та суперечок, Після відмови від історичних посилань та вилучення спірних рядків, у 2003 році було офіційно прийнято версію тексту, яка діє й донині.
Перші слова українського гімну пригадують текст «Мазурка Домбровського», тобто польського гімну, Достеменно невідомо, чи поета справді надихнула відома тоді в Європі «Пісня легіонів» Юзефа Вибіцького, На неї рівнялися й інші патріотичні пісні слов'янських народів, що виражали прагнення до здобуття незалежності.
Sebastian Jackowski.